ГЕЛІОТРО́П, а, ч.
1. Трав’яниста декоративна рослина з запашними ліловими квітами. — А ондечки грядки геліотропів,.. тюльпанів, датур, тубероз! (Н.-Лев., IV, 1956, 271); // Квіти цієї рослини. Оглянемо хризантеми, обнюхаємо геліотропи та туберози в салоні (Фр., IV, 1950, 347).
2. Мінерал групи халцедону, що вживається для виготовлення дрібних художніх виробів.
3. Прилад для передачі сигналів з одного пункту на другий відбиттям сонячного проміння.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 48.