ГЕ́МОНСЬКИЙ, а, е, фам. Прикм. до ге́мон. Явдоха швидше та швидше тягла синка на край майдану, далі від гемонських спокус (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 190); І попустила ж гемонська сила, щоб його Палазя та закохалась в роззяву! (Ю. Янов., І, 1958, 585); — Та й гемонський же кінь, як вискочить, як попре за ліс! (Мирний, І, 1954, 175); — Це вже ми після війни третій раз парк садовимо, їдять гемонські кози! (Вишня, І, 1956, 397).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 48.