ГЕОТЕКТО́НІКА, и, ж. Наука, що вивчає процеси, які зумовлюють розвиток структури Землі. Сучасний переважний напрямок розвитку геотектоніки, науки про рухи мас Землі і відповідних їм структур, виходить з припущення внутрішньої причинності рухів земної кори, тобто враховує обертовий рух Землі (Геол. ж., XVI, 2, 1956, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 52.