ГЛАДУ́ШНИК, а, ч., діал. Чистотіл. Мамай зірвав кілька корінців гладушника, що на нім уже сяяли ясно-жовті квіти (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 493).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 79.