ГЛИБОКОДУ́МНИЙ, а, е. Якому властиве глибоке мислення. Професор був високий і рівний, з піднятими широкими плечима, з сухим строгим обличчям, холодний і глибокодумний (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 111); // Сповнений глибокого змісту, глибоких думок. Підходить він і.. говорить що-небудь дуже коротке, але глибокодумне (Моє життя в мист., 1955, 93); Це [своє завдання].. глибоко усвідомлює кожен митець і вся наша багатогранна і глибокодумна радянська література (Мал., Думки.., 1959, 6); — А повторяти глибокодумні прислів’я — справа найлегша (Собко, Справа.., 1959, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 83.