ГЛИ́БШЕ, присл. Вищ. ст. до гли́бо́ко. Кайла, розчалюючи мокрий чорнозем, копирсали землю, а лопати хутенько розчищали яму, все глибше риючи ковбанку (Досв., Вибр., 1959, 321); Тепер їх сиділо троє; мовчки все глибше й глибше вони копали перед собою землю і всі тупо дивилися на спід виритих ямок (Панч, В дорозі, 1959, 48); — Доля зробила мене вашим довжником [боржником], котрий полюбив вас чи не щиріше й глибше, ще як раніше (Коб., III, 1956, 228); Голоси спліталися в дивно міцні сіті, і на сітях тих гойдало Миколу туди й сюди, заколисувало, вганяло глибше й глибше в сон (Загреб., Шепіт, 1966, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 84.