ГЛОДИ́НА, и, ж., розм. Дерево глоду. Що шипшина та глодина та й у печі дрова — Ой десь стоїть парочка, любая розмова (Чуб., V, 1874, 105); Як зустрівся я з тобою, 3 глодиною молодою, Лиш одну зламав я гілку, Щоб повісить свою зброю (Перв., З глибини, 1956, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 86.