ГЛУМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. глумля́ть; недок., перех., розм., рідко. Нищити, псувати. — Глумлять і чорне, і родюче дерево! От які вони [лісовики] люди! (Стельмах, Хліб.., 1959, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 88.