ГЛУМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся, мн. глумля́ться; недок., з кого-чого, над ким-чим. Зле висміювати; насміхатися. Самодержавство глумилось і знущалось з демократії, з народу, оскільки голос народу, голос демократії лунав у І Думі (Ленін, 16, 1949, 277); [Наталка:] Гріх вам над бідною дівкою глумитися; чи я вам рівня? (Котл., II, 1953, 7); — Гей, пани! Лишайте штани та соліть п’яти, бо далеко вам втікати! — глумилися запорожці (Кач., Вибр., 1953, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 88.