Слово "глухонімий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ГЛУХОНІМИ́Й, а́, е́. Позбавлений слуху і здатності говорити. [Аврелія:] Що ж, тату, придивись, як я живу: самотня цілий день, і навіть слуги як не глухонімі, то чужомовні (Л. Укр., III, 1952, 277); Дружина назвала його глухонімим пеньком і грюкнула дверима (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 180); // у знач. ім. глухоніми́й, мо́го, ч.; глухоніма́, мо́ї. ж. Після того, як глухонімі починають чути генеровані звуки, вони вчаться розмовляти (Веч. Київ, 16.XII 1967, 4); * У порівн. [Річард:] Люди йдуть, минають мовчки, мов глухонімії (Л. Укр., III, 1952, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 89.