ГЛУШМА́Н, а́, ч., зневажл. Глуха людина. — Га! Кого вдарить? — перегукував [перепитував] Онопрій. — Мовчи, глушман,.. не перебивай, — узяв його за плечі Саливон (Кучер, Трудна любов, 1960, 428).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 90.