ГЛЯДЬ, виг., розм. Уживається як присудок для вираження раптовості або несподіваності настання чи виявлення чого-небудь. Аж глядь, палати зайнялися. Пожар! Пожар! (Шевч., II, 1953, 98); Розглядаю афішу коло театру Франка, аж глядь — Шумський (Вітч., 8, 1958, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 91.