ГНУ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що гнучки́й. І станом гнучим і красою Пренепорочно-молодою Старії очі веселю (Шевч., II, 1953, 236); — Сказано: мужича правда є колюча, а панська — на всі боки гнуча! (Кол., Терен.., 1959, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 99.