ГОДІВНИ́К, а́, ч., рідко. Те саме, що годува́льник. Старший син Василь, материна поміч, годівник сім’ї (Горд., II, 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 103.