ГОЛОДРА́НИЙ, а, е, зневажл. Який не має засобів до існування; погано одягнений, обірваний, бідний. Палій тільки розводив руками.. Поки його, почитай усе, голодране військо не стало на ноги, не зодяглось як слід,.. нічого було й згадувать о справжніх військових «потребах» (Морд., І, 1958, 133); Купи повсталих наймитів з панських маєтків, разом з біднотою голодраною, відривалися від військ Григорія Лободи й уночі, а то і вдень розходилися по селах (Ле, Наливайко, 1957, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 114.