ГОЛО́ТА, и, ж. Збірн. до голя́к 2. Значну частину їх [козаків] становила голота, яка добувала собі засоби для існування наймитуванням (Іст. УРСР, І, 1953, 136); Щовесни знімалася криничанська голота на заробітки (Гончар, Таврія.., 1957, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 117.