ГОЛЬТІПА́, и́, ж. Збірн. до гольтіпа́ка 1; голота. Іще там єсть до півдесятка [війська], Но дріб’язок і гольтіпа (Котл., І, 1952, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 120.