ГОЛІ́Й, я́, ч., заст., рідко. Те саме, що голя́р. Онисько бачив, що не минути білявим, як льон, Йосиповим кучерям гострої бритви голія (Мирний, IV, 1955, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 107.