Слово "гонобити" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ГОНО́БИТИ, блю, биш; мн. гоно́блять; недок., перех. і без додатка; заст. Плекати, викохувати. Не любив [Башкир], щоб кріпаки дбали про волю або гонобили яку-небудь думку про неї (Мирний, IV, 1955, 220); // з інфін. Намагатися, бажати зробити що-небудь. — Думаєш, добра тобі мислять, отакі типи? Тільки й гоноблять.. кудись тебе завести одного, без товаришів, та впоїти (Гончар, І, 1954, 275); Буланий, граючись, гонобив ухопити шапку на Богдані, а він обома руками перехопив ті теплі, м’які губи, чим завдав тварині задоволення (Ле, Хмельницький, І, 1957, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 123.