ГОНЧА́Р, я́, ч. Майстер, який виготовляє посуд та інші вироби з глини. [Тетяна:] Всі люди на однім базарі купують миски і в одних гончарів, то і миски однакові (Котл., II, 1953, 68); Щоправда, гончар випалив і новий товар — біленькі ізолятори для стовпів (Ю. Янов., І, 1958, 575).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 124.