ГО́РДИТИ, джу, диш, недок., діал. Гордувати (у 3 знач.). — Все гордить ним [народом], що мало би перед ним коритися! (Фр., VIII, 1952, 324); Обітниці дарунків мене бентежили.. Та знов не хочу, щоб думали, що горджу тут їхніми, може, і щирими дарунками (У. Кравч., Вибр., 1958, 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 127.