ГОРИ́СТИЙ, а, е. Покритий горами (у 1 знач.). Поверхня країни [Індонезії] здебільшого гориста, хоча тут немало і низинних місць, вкритих розкішною тропічною рослинністю (Наука.., 7,1958, 51); Через півгодини вітер підняв туман, і за п’ять-шість миль від пароплава з’явився гористий берег, укритий білими полотнами снігу й криги (Трубл., І, 1955, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 129.