ГОРНЕ́ЦЬ, нця́, ч., діал. Горщик. Навіть горнець свій і залізну ложку в тій самій скриньці мав (Фр., II, 1950, 86); Щербатий горнець у печі википів трохи (Козл., Ю. Крук, 1950, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 133.