ГО́РНИЧНА, ної, ж. Робітниця, що прибирає кімнати та виконує інші хатні роботи. [О л е с я:] Сестри пішли у город у найми за горничних (Кроп., II, 1958, 299).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 133.