ГОРОВИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що гірськи́й. На зеленому сіні, з горових полонин, з запашними квітками, лежали старі татари у білих чалмах (Коцюб., II, 1955, 124); Казанлик.. в трояндовій долині Дихав теплим вітром горовим (Воронько, Драгі.., 1959, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 135.