ГОРОВИ́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що гори́стий. — Більш на світі землі горовитої, ніж рівної (Коцюб., І, 1955, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 135.