ГОРТА́НКА, и, ж., діал. Кадик. У нього була довга шия, а гортанка виставала на ній, немов грушка (Март., Тв., 1954, 379); // Горлянка. Куди чоловік не потелепав би за тими крейцарищами, аби тілько деруном як гортанку загатити (Ков., Тв., 1958, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 138.