ГОРЯКА́, присл., діал. Високим голосом. Гнат виводив горяка, Пісню п’яну і горлату: Гей, про жінку ту, яка «Мала мужа-пияка» (С. Ол., Вибр., 1959, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 139.