ГОРІ́ВКА, и, ж., діал. Горілка (див. горі́лка1). — Ти за порцію горівки продав нас на тяжку поневірку [в Канаді], щоб ми гірше звірів жили далеко від світу, від людей в тих лісах! (Ірчан, II, 1958, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 130.