ГОРІ́ШИНА, и, ж.
1. Те саме, що лі́щина. Софія не помітила, як з придорожніх кущів горішини на дорогу вийшов Трохим Іванович (Шиян, Гроза.., 1956, 238).
2. Деревина (див. деревина́) горіха. Ми Ідської гори дубина, Липки, горішина, соснина, 3 яких був зроблений твій флот (Котл., І, 1952, 253); Стіл з горішини.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 131.