ГОСПОДА́РСТВО, а, с.
1. Сукупність виробничих відносин того чи іншого суспільного укладу; спосіб виробництва. Таке господарство, яке виробляє все, що йому потрібно, майже нічого не купує і не продає, називається натуральним господарством (Іст. середніх віків, 1955, 31); Кріпосне господарство стало пристосовуватись до ринку, що розвивався в XVII ст. (Іст. СРСР, І, 1956, 171).
2. Все, що складає виробництво, служить виробництву; економіка. Пленум підвів підсумки розвитку народного господарства за 1956 р. — перший рік шостої п’ятирічки (Вісник АН, 1, 1957, 3); Він клав газету, прокашлювався, робив цілу доповідь.. Говорив про СРСР, про відродження нашого господарства (Головко, II, 1957, 72).
3. Галузь якого-небудь виду виробництва; виробнича одиниця. Енергійне впровадження досягнень хімічної науки є однією з вирішальних умов піднесення сільського господарства, зростання добробуту радянського народу (Наука.., 11, 1958, 38); Сукупність заходів, спрямованих на використання природних водних ресурсів, становить галузь народного господарства, яка називається водним господарством (Довідник сіль. будівельника, 1956, 5).
4. Обладнання, інвентар, будівлі і т. ін. якого-небудь виробництва або виробничої одиниці. Найкращим лікарняним господарством на Україні було кременчуцьке (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 31); Ходили ми.. по відбудованій домні 3, бачили рудний двір, підйомник, складне цехове господарство (Вишня, І, 1956, 330); // розм. Сукупність предметів, речей, належних кому-небудь. Він повільно озирався довкола, примічаючи коло бліндажа все своє господарство (Кучер, Чорноморці, 1956, 122).
5. Сільськогосподарська виробнича одиниця із знаряддями і засобами виробництва, з ділянкою землі, худобою і т. ін. — На власному досвіді переконаєтесь, ..що хазяйнувати по-старому в дрібних господарствах не можна (Головко, II, 1957, 501).
6. Виробнича, фінансова і т. ін. сторона побуту. Тепер мачусі самій доводилось поратись і на полі, і в домашньому господарстві (Головко, II, 1957, 512).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 141.