ГОСТРОНО́СЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до гостроно́сий 1. Ярошенко збоку зиркнув на гостроносеньке, з руденькими бровами та віями обличчя панянки, зітхнув і взяв помалу дівчину під руку (Вас., І, 1959, 192); — Чого тобі? — спитала в нього весела гостроносенька продавщиця (Донч., VI, 1957, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 146.