ГОСТРЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Дуже гострий. Ласка не розгубилась. Вона в’юнко вивернулась у повітрі і гострющими зубами стиснула шию сови… (Коп., Як вони.., 1961, 174); * Образно. Ось де прониклива разюча сатира [О. Вишні]! Ось де гострюща сокира! (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 146.