ГОСТЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гостюва́ти. — Це добре гостювання — тільки прийшли, а їх зараз у роботу позапрягали (Вас., II, 1959, 167); Швачка хотів був підвестися з-за столу, хотів покинути таке гостювання, але його заспокоювала Мар’яна, переконувала, що не слід на сміх та поговір з гостей виїздити (Кос., Новели, 1962, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 147.