ГО́ЇТИ, го́ю, го́їш, недок., перех.
1. Заліковувати пошкодження на тілі. Кликнули брата Агапіта живо, Що силу трав, які кругом росли, І соків знав таємні переміни І рани вмів гоїти, біль втишать (Фр., XIII, 1954, 283); Ганна Лавренко.. ввечері, добувши через доярок ложечку вершків, мастилася ними на ніч, гоїла на губах криваві тріщини (Гончар, Таврія.., 1957, 151); * Образно. Натхненні великими ідеями більшовицької партії, трудящі швидко гоять рани війни (Рад. Укр., 8.1 1948, 3).
2. кого, рідко. Те саме, що лікува́ти. Пику йому порозбивають, волосся пообривають.. Перед хазяїном відбрешеться [Ничипір].. То було старий і вірить, і гоїть його (Кв.-Осн., II, 1956, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 105.