ГРАБ, а, ч. Листяне дерево або кущ родини березових з гладенькою сірою корою. Внизу над самим шосе зеленіють товсті столітні граби та буки (Н.-Лев., II, 1956, 415); На Кримських і Карпатських горах ростуть дуб, ясен, граб, смерека, липа (Цюпа, Україна.., 1960, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 150.