ГРАДОБІ́Й, о́ю, ч.
1. Випадання граду (див. град11), що веде до пошкодження посівів і т. ін. По страхуванню с.-г. культур Держстрах сплачує страхове відшкодування за втрати від градобою, злив, бур (Колг. енц., II, 1956, 557); Тендітні рослини всуціль пошмагав градобій (Рад. Укр., 5.ІХ 1961, 2).
2. чого, який, перен. Удари чого-небудь. Здається, він один тут, під градобоєм куль, не піддався паніці (Гончар, Таврія.., 1957, 458); У земського, урядника, стражників полетіли грудки, .. під тим градобоєм начальники зникли (Горд., І, 1959, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 153.