ГРА́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для гри (у 1, 2 знач.). Часто переодягався він [султан] звичайним горожанином.., одвідував гральні притулки й таверни (Тулуб, Людолови, II, 1957, 463).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 155.