ГРАМОФО́Н, а, ч. Музичний апарат з рупором, який відтворює звуки, записані на спеціальних пластинках. А раз у нас були млинці, давали добрі, з ікрою.., але було скучно, грамофон завели, а все-таки гості розійшлися рано (Коцюб., III, 1956, 428); Грамофон цей і перші пластинки до нього Валентин Модестович купив двадцять три роки тому (Шовк., Інженери, 1956, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 156.