ГРАНДІО́ЗНИЙ, а, е. Надзвичайно великий; могутній, величний. Які скрізь [в Карпатах] картини, то грандіозні, то граціозні, милі! (Н.-Лев., II, 1956, 398); Йому влаштували ще раз грандіозну овацію за те, що він Живокіні, за те, що живе з нами в один час (Моє життя в мист., 1955, 39); Вночі будова здавалася ще більш могутньою і грандіозною (Баш, На землі.., 1957, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 157.