ГРАФИ́Н, а, ч. Посудина з вузьким довгим горлом (для води, квасу і т. ін.). На столі.. стояв повний графин горілки (Н.-Лев., І, 1956, 118); Гранчаста склянка тонко подзвонювала об графин з водою (Кучер, Чорноморці, 1956, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 160.