ГРЕБІ́НКА, и, ж.
1. Довгаста пластинка з зубцями для розчісування волосся, куделі і т. ін. Дістала [Маруся] з-за припічка гребінку й кусочок одбитого дзеркальця, .. стала розплітати свої грубі коси (Григ., Вибр., 1959, 32); Вона подала широку надщерблену гребінку, якою мичуть у селах клоччя (М. Ол., Леся, 1960, 53); * Образно. Сонце вже сховалося за синюватою гребінкою пралісу (Руд., Остання шабля, 1959, 229); * У порівн. Лушпиння застрявало в бороді, яку він час од часу розчісував пальцями, мов гребінкою (Шиян, Гроза.., 1956, 135).
◊ Стри́гти (постри́гти) [всіх] під одну́ гребі́нку — зрівнювати всіх у якому-небудь відношенні, підводити під один рівень. Володимирові стало соромно за тих незграбних торговельників та постачальників, які за своїм бюрократичним правилом всіх людей готові постригти під одну гребінку (Руд., Вітер.., 1958, 239).
2. Пристрій чи інструмент у вигляді довгастої пластинки з рядом зубців на один бік. Зрізування грунту.. провадять гребінкою [бульдозера] для того, щоб не допустити перевантаження трактора (Довідник сіль. будівельника, 1956, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 162.