ГРЕЧА́НИЙ, а, е. Прикм. до гре́чка. Іван коло худоби порається: скотові й вівцям підкладає в ясла просяної або гречаної соломи (Мирний, II, 1954, 110); Ледь-ледь ще повіє десь літом: Медами гречаного цвіту, Озонистим духом грози (Гірник, Сонце.., 1958, 77); // Вигот. з гречки. Гречана каша сама себе хвалить (Укр.. присл.., 1955,171); На столі, дбайливо загорнутий у чистий рушник, лежав тільки черствий окраєць гречаного хліба (Донч., III, 1956, 7).
◊ Наговори́ти (наплести́ і т. ін.) сім мішкі́в (кіп) греча́ної во́вни див. во́вна.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 164.