ГРИНДЖОЛЯ́ТА, ля́т, мн. Зменш.-пестл. до гринджо́ли. Слідом за Борозною промчали бригадирські гринджолята, запряжені гнідими лошаками (Кучер, Трудна любов, 1960, 291); З’явився Гаврилко з гринджолятами, а на них сиділа Марійка (Коцюб., І, 1955, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 169.