ГРОМАДЯ́НСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до громадя́ни́н 1. [Руфін:] Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту, і гідність громадянську (Л. Укр., II, 1951, 362); Тісний і нерозривний зв’язок передвижників з народом, з його потребами, прагненнями, сподіваннями є головним громадянським достоїнством художників і всієї їхньої творчої діяльності (Мист., З, 1955, 3).
2. Власт. свідомому громадянинові. [Аркадій:] Ви, золотко, не крутіть, — будьте хоч раз принципіальні. Де Ваша громадянська мужність? (Корн., І, 1955, 121); Голос Тичини пролунав для «товаришів інтелігентів» на Україні як голос їх громадянської совісті (Поезія.., 1956, 80); // Спрямований на користь суспільства. Художники-передвижники у своєму мистецтві втілювали громадянські ідеї свого часу (Мист., 1, 1957, 23).
3. Невійськовий, цивільний. Зустрічався я з Марком Лукичем в Єлисаветграді, де він виступав у громадянському клубі (Збірник про Кроп., 1955, 285).
Громадя́нська війна — збройна класова боротьба всередині держави. У новому фільмі «Арсенал».. я поставив собі за мету показати класову боротьбу на Україні в період громадянської війни (Довж., 1,1958, 22); Громадя́нська панахи́да див. панахи́да; Громадя́нська стра́та, заст. — позбавлення всіх громадянських прав. Над Чернишевським провели середньовічний обряд громадянської страти (Іст. СРСР, II, 1957, 215); Громадя́нський шлюб — шлюб, зареєстрований органами державної влади без участі церкви. Лише громадянський шлюб, зареєстрований радянськими органами, визнавався законним (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 175.