ГРОШОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який прагне до наживи, жадібний на гроші; користолюбний. Помітивши Ландольфів кораблик, генуезці перегородили йому дорогу, а впізнавши, чий він єсть.., вирішили захопити його, бувши зроду людьми грошолюбними (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 177.