ГРУ́БНИК, а, ч. Робітник, що палить у грубах, печах і т. ін. Грубники, годинами не раз пересиджуючи при печах,.. мали повну можливість шпіонувати й доносити своїм товаришам [арештантам] усе, що діється в канцелярії (Фр., VI, 1951, 189); Влітку він працював на полі, а взимку — за грубника на гуральні (Панч, Гомон. Україна, 1954, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 178.