ГРУБОШЕ́РСТИЙ, а, е. Який має, дає грубу шерсть. Раніше у нас [у Казахстані] тільки грубошерстих овець розводили (Багмут, Опов., 1959, 101); // Вигот. з грубої шерсті. Вдягнена вона була в бабусину грубошерсту хустину, в старий кожушок (Руд., Остання шабля, 1959, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 179.