ГРУДНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до гру́ди 1. При вивченні грудної клітки треба розповісти про її будову, рухи і роль у захисті внутрішніх органів (Метод. викл. анат.., 1955, 65); // Стос. до грудей (у 1, 3 знач.). В СРСР грудна хірургія набула особливого поширення тільки після Вітчизняної війни (Наука.., З, 1957, 14); 3 тими словами виняв [вийняв Орядин] хутко з грудної кишені свого пальта малий зошит (Коб., І, 1956, 153).
∆ Грудна́ жа́ба див. жаба; Грудна́ за́лоза див. за́лоза.
2. Низький, повнозвучний, глибокий (про звуки, голос і т. ін.). В усі ще звучав йому її голос, чистий, грудний, мов плив з самої душі (Фр., VI, 1951, 227); Мелодію підхопив чистий юнацький тенор, а за ним знявся гул грудних задушевних звуків (Воскр., Весна.., 1939, 72).
3. Пов’язаний з годуванням грудьми (у 2 знач.). Вся Одеса без води. Грудним дітям ще видають із старих запасів (Кучер, Чорноморці, 1956, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 180.