ГРУДНИ́НА, и, ж.
1. розм. Те саме, що гру́ди 1. Тато сидів коло вікна на тапчані.., розхристаний, аж груднину видно (Свидн., Люборацькі, 1955, 10); Важке зітхання, спершись в наболівшій груднині, давить її (Мирний, IV, 1955, 83).
2. анат. Довгаста кістка, з якою з’єднані передні кінці грудних ребер і частини плечового пояса. Мечовидний відросток і рукоятка груднини зростаються з грудниною після 25 років (Шк. гігієна, 1954, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 180.